Інститут фізико-технічних та комп'ютерних наук Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича

Випускники ІФТКН затребувані в Європі

Випускниця Відділу комп’ютерних технологій - Наталія Омельянюк, яка наразі проживає та працює в Бельгії, розповідає про навчання в ЧНУ та як воно вплинуло на її подальшу долю та кар’єру.

-          Розкажіть про себе (звідки Ви родом, де здобули початкову освіту, чому обрали саме ЧНУ).

-          Я народилася і закінчила школу в м.Заставна Чернівецької області. Чернівецький університет був логічним вибором за таких обставин J

-          Чому Ви обрали саме цю спеціальність : дитяча мрія чи давнє захоплення?

-          Як і кожна дівчинка, в дитинстві я захоплювалася науковою фантастикою і мріяла бути космонавтом J Фізичний факультет був найближче до втілення цієї мрії – у відповідності з відомими фантастами, фізики завжди були потрібні в космосі J А в старших класах школи мені пощастило стати завсідником  та незмінним лаборантом шкільного кабінету інформатики, що і визначило подальший вибір спеціальності.

-          Що Вам дав наш університет? Кого з викладачів вважаєте своїм наставником?

-          Університет навчив мене вчитися J Жодна людина не може знати все і зразу – але якщо володіти навичками пошуку потрібної інформації, це значно спрощує життя в цілому, і вивчення чогось нового зокрема. Я дуже вдячна за мотивацію Михайлові Васильовичу Остаповичу, який був завідувачем кафедри на момент мого навчання – за постійну мотивацію і окреслення нових можливостей, Лілії Миколаївні Павліній – завдяки їй я знаю, як саме треба передавати знання, якими володієш, і Миколі Миколайовичу Колєснікову – його предмети знадобилися в подальшій кар’єрі найбільше.

-          На даний момент, Ви працюєте за спеціальністю?

-          Я закінчила кафедру ЕОМ (тепер кафедра КСМ), за дипломом, моя спеціальність – спеціаліст з банківських комп’ютерних систем та мереж. Зараз я працюю в основному з мережами великих телекомунікаційних операторів – так що частково J

-          Наскільки я знаю, саме Ви започаткували Cisco в нашому університеті. З чого все почалося?

-          Як і всі суттєві зміни в житті – з випадковості. Один з викладачів, який повинен був стати інструктором, не зміг поїхати на тренінг – і це запропонували мені. На той момент я почула слово Cisco  вперше в житті, але погодилася – було цікаво спробувати щось нове. Жодного разу про це не пошкодувала J

-          Як вплинула співпраця із Cisco на Ваше життя (кар’єру)?

-          Суттєво. Після першої сесії навчання я зрозуміла, що мережеві технології – це те, чим я хочу займатися все життя. Після 15 років моя думка не змінилася .

-          Які переваги надають сертифікати Cisco та наскільки вони цінуються роботодавцями в Україні?

-          Будь-який сертифікат – це підтвердження володіння певним рівнем знань та практичних навичок. Сертифікати Cisco визнаються не лише роботодавцями України, а валідні у всьому світі. Якщо людина отримала сертифікат, це свідчить про її наполегливість, знання сучасних технологій на відповідному рівні та певний рівень володіння англійською мовою;  при інших однакових параметрах при працевлаштуванні перевага у більшості випадків надається кандидату з сертифікатами міжнародного рівня, які підтверджують його/її знання.

-          Наскільки важливе знання англійської для отримання хорошої роботи?

-          У сучасному світі його важко переоцінити  - особливо для технічного спеціаліста. Більшість професійної літератури видається англійською; профейсійні дискусії на форумах з представниками інших країн, обмін досвідом у робочих поїздках та на міроприємствах – мені здається, що в певний момент свого розвитку будь-який інженер чи науковець усвідомлює, що подальший професійний ріст неможливий без володіння англійською мовою хоча б на базовому рівні, для спілкування на  професійні теми.

-          Ваша перша закордонна робоча поїздка. Що змінила в світогляді, роботі?

-          Вперше я поїхала за кордон по роботі для здачі кваліфікаційного іспиту на отримання сертифікату CCSI (Certified Cisco Systems Instructor). Основне враження після неї було – вау, я можу спілкуватися з іншими людьми і читати тренінги англійською! J  Дуже додає впевненості у власних силах і бажання продовжувати в даному напрямку.

-          Що було визначним фактором зміни країни проживання?

-          Отримання пропозиції працювати у центрі технічної підтримки Cisco в Бельгії було для мене певною несподіванкою – я не можу сказати, що я докладала титанічних зусиль для цього, та і прямого наміру переїжджати не було – як у мене, так і у чоловіка на той момент була хороша робота, і ми не шукали кардинальних змін. Однак такі можливості випадають нечасто, і ми вирішили спробувати. Так що можна сказати, що найбільшу роль зіграла цікавість – хотілося подивитися, як воно – жити в іншій країні, працювати у міжнародному оточенні, у великій компанії... знову-ж таки, ми не пожаліли.

-          З якими проблемами Ви стикались під час побудови своєї кар’єри?

-          Жоден карєрний шлях не є безхмарним; але більшість проблем можна вирішити – якщо не активними діями, то зміною точки зору на проблему. Я не можу сказати що були якісь глобальні проблеми, які заважали мені досягати поставлених цілей.

-          Чим Ви займаєтеся у вільний час і чи він у  Вас є?

-          Небагато, але є J основні приорітети – проводити час з сім’єю, займатися спортом та вишивати хрестиком (я не жартую). Дуже любимо подорожувати і відкривати для себе нові місця – Бельгія в цьому плані стратегічно вигідна країна, 100 км у будь-якому напрямку дозволяють відкрити нові горизонти J

-          Що на Вашу думку є визначними факторами для досягнення успіху?

1)      Чітке розуміння, чого ви намагаєтеся досягнути – як у глобальній перспективі, так і у найближчі 2 тижні/місяці.

2)      Наполегливість.

3)      Розстановка приоритетів.

4)      Розуміння того, що чим амбітніша ціль поставлена, тим більшим доведеться пожертвувати для її досягнення (вільним часом, розвагами з друзями, годинами сну...)

-          Які поради Ви дасте нашим студентам?

1)      Вірити в себе.

2)      Ставити амбітні цілі (навіть якщо ви досягнете лише половини – половина від мільйона краще, ніж половина від тисячі ;) ).

3)      Не порівнювати свої досягнення з іншими, але порівнювати себе сьогоднішнього з собою вчорашнім. Це дозволяє усвідомити, якого значного прогресу досягли ви особисто (а не хтось інший), і що ви продовжуєте рухатися у вірному напрямку.

 

 

Статтю підготувала студентка 241 групи Жупник Евеліна