Едуард Адамко народився у селі Юрківці Заставнівського району. В 2010 році закінчив кафедру електроніки і енергетики за спеціальністю «Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії».
З перших днів повномасштабного вторгнення Едуард не зміг стояти осторонь, тому 25.02.2022р. пішов захищати свою Батьківщину. Виконував бойові завдання у Харківській області.
Едуард із честю та гідністю виконав свій обов'язок громадянина України, патріота, щодо захисту своєї держави. До останнього подиху залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині.
Загинув Едуард Адамко, виконуючи бойове завдання, 23.08.2023 у селі Миронівка Лозовського району Харківської області.
Він був чудовим батьком, добрим хоробрим, наполегливим, самовідданим, сильним духом.
У Едуарда залишились двоє дітей: донечка 8 років та синочок 4 роки, молода дружина, батьки.
Слава та вічна пам’ять Герою!
Берла Юрій Михайлович народився 26.09.1980 р. у селищі Берегомет Вижницького району Чернівецької області. У 2002 році закінчив інженерно-технічний факультет ЧНУ, а у 2003 році розпочав службу в органах внутрішніх справ, присвятивши життя справі захисту закону та безпеки громадян. За понад двадцять років Юрій пройшов шлях від оперуповноваженого карного розшуку до командира взводу спецбатальйону.
Разом із побратимами підполковник Юрій Берла, командир взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Чернівецькій області, тримав оборону на Донецькому напрямку, захищаючи українську землю від ворога. Там 22 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання, зазнав смертельних поранень і героїчно загинув.
Колеги згадують його як відповідального керівника, справедливого наставника, надійного товариша та людину з великим серцем. «Виявивши стійкість і відвагу, офіцер до останнього подиху залишався вірним Присязі, своєму народові та Україні. Йому назавжди 44 роки», – йдеться в офіційному повідомленні.
Світла пам’ять Герою! Вічна шана і вдячність за захист і відданість Україні.
Бехарський Іван Станіславович народився 11 вересня 1994 року в смт Чернівці Чернівецького району Вінницької області. Випускник ІФТКН 2017 року. На бакалавраті навчався за спеціальністю “Системи технічного захисту інформації, автоматизація її обробки”, у магістратурі – за спеціальністю “Кібербезпека”. Отримав диплом магістра з відзнакою.
Після закінчення університету працював на посаді головного спеціаліста відділу прикладного програмного забезпечення та програмно-технічних комплексів управління інформаційних технологій та захисту інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. У казначейській родині Іван проявив себе не лише як професіонал, а й як людина з активною громадянською позицією, готова до виконання складних завдань і допомоги колегам, щира і щедра людина, душа компанії.
Під час навчання в університеті Іван закінчив кафедру військової підготовки, здобувши військове звання офіцера запасу – молодший лейтенант. З початком повномасштабного вторгнення Іван став на захист Батьківщини. Загинув 04 вересня 2022 року у районі населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області під час ведення бойових дій, виявивши стійкість і героїзм.
Грис Роман Володимирович – випускник кафедри Комп’ютерних систем та мереж (колишньої ЕОМ) 2000 року.
Роман приєднався до лав ЗСУ 30.03.2023 р. Спочатку проходив навчання на полігоні в м. Яворів, потім приєднався до штурмової 58-ї мотопіхотної бригади (старший лейтенант військової частини А1376). Мав позивний Гаррі. Починав з санітарної роти – після боїв вивозили поранених та загиблих. Надалі брав участь у штурмах. Під час одного з бойових завдань 30.11.2023 Роман отримав поранення та був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Після лікування повернувся в бригаду та продовжив воювати. Воював на Донецькому напрямку.
Роман Грис загинув 20.04.2024 р. під Урожайним, виконуючи бойове завдання. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.
Романа згадують як життєрадісну та позитивну людину, турботливого чоловіка та відповідального батька. Спогади побратима з позивним Кайман: “Ми його дуже любили і любимо ! Для багатьох із нас він кращий командир, ваше горе ми розділяємо разом з вами.”
Роман Любомирович Грубий народився 23.05.2000 р. у м. Чернівці. Випускник бакалаврату 2022 року інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Навчався на кафедрі комп’ютерних систем та мереж за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”, вступивши на скорочену форму після закінчення Фахового коледжу ЧНУ за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”.
У січні 2023 року Роман взяв академвідпустку та вирушив на фронт. Проходив службу як молодший сержант військової частини А2195. Загинув 14.10.23 року під час захисту України і її територіальної цілісності в районі ведення бойових дій.
У листопаді 2023 року Роман Грубий відзначений медаллю “На славу Чернівців” (посмертно).
Дедковський Андрій Вікторович народився 27.10.1994 у Чернівцях. Випускник 2017 року ННІФТКН Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На бакалавраті навчався за спеціальністю “Оптотехніка”, у магістратурі – за спеціальністю “Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка”.
Андрія згадують як доброго, спокійного хлопця, хорошого і вірного друга, сина, брата.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій був призваний до лав ЗСУ, мужньо боровся за нашу свободу та незалежність. Був солдатом ЗСУ військової частини А2120, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, був вірний військовій присязі та до останнього подиху вірив у перемогу. Загинув 13.03.2023 у боях на Луганщині.
14 грудня 2022 року під час захисту територіальної цілісності України у районі ведення бойових дій на Донецькому напрямку загинув Дорош Василь, випускник кафедри Комп’ютерних систем та мереж 2016 року.
Василь Дорош (позивний Шакал) був солдатом, який захищав Україну у складі 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища м. Чернівці.
Василя згадують як освіченого хлопця, мотивованого та вмілого бійця, людину з хоробрим серцем і відкритою посмішкою. Його життя обірвалося надто рано. Вічна слава і світла пам'ять!
Досяк Андрій Дмитрович народився 25 серпня 1989 року в селі Білоберізка Івано-Франківської області. Випускник інженерно-технічного факультету ЧНУ 2011 року.
Андрія згадують як скромного, щирого, дружелюбного та доброзичливого. Мав багато друзів та користувався авторитетом. З 2008 року він постійно проживав у м. Вашківці.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій був призваний за мобілізацією Вижницьким РТЦК та СП 25.03.2023. Приєднався до лав ЗСУ, мужньо боронив нашу країну від ворога, був справжнім патріотом, надійним товаришем та побратимом. Служив заступником командира бойової машини, навідником оператора 2 механізованого відділення, 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7035. Загинув 2 грудня 2023 року під час танкового обстрілу в районі населеного пункту Богданівка Донецької області.
Олександр Карп у 2008 році закінчив кафедру електроніки і енергетики ЧНУ за спеціальністю «Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії». Крім вищої освіти інженера-енергетика здобув другу вищу освіти – економіста. З 2009 року працював в АТ "Чернівціобленерго".
Під час повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ, був лейтенантом (позивний Алекс). Загинув у жорстоких боях під Бахмутом. Навіки 37… Поховано Героя на Алеї Слави Чернівецького кладовища.
Про Олександра згадують як про Людину веселої вдачі, працьовитого, кваліфікованого, освіченого, турботливого.
Вічна світла пам’ять Герою! Шана і вдячність за захист і відданість Україні.
Тарас Олександрович Красовський народився у Чернівцях. У 2006 році закінчив кафедру кореляційної оптики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де здобув глибокі знання й навички зі спеціальності “Телекомунікації”. У тому ж році, він, отримавши звання молодшого лейтенанта, пройшов військову підготовку на військовій кафедрі ЧНУ, що стало початком його шляху, як захисника.
Будучи офіцером, пройшов АТО, а у момент повномасштабного вторгнення, по дзвінку став на захист Батьківщини, був готовий до найскладніших викликів. Служив у військовій частині А7013, де проявив себе як командир, здатний приймати швидкі та обдумані рішення. У складі 65-й бригади на посаді командира роти, чисельністю до 150 воїнів, виконував поставлені задачі на Запорізькому напрямку. Загинув при виконанні бойового завдання у вересні 2022 року, 2 роки та 2 місяці вважався зниклим безвісті. Поховання відбулось у Чернівцях 12 листопада 2024 року.
Зі слів побратимів, Тарас був дуже веселим чоловіком. На позиції в нього постійно грала музика, почувши яку, всі одразу розуміли, що Командир на позиції. Колеги та побратими відзначають, що Тарас був відчайдушним, але справедливим командиром, завжди вірним військовій присязі. Його відвага, розум та безмежна відданість Батьківщині стали прикладом для багатьох.
Його смерть – велика втрата для всіх, хто його знав. У воїна залишилися дружина та син, заради яких він став на захист Батьківщини, мріючи, щоби Україна була вільною та незалежною. Друзі та побратими запам'ятали Тараса як вірного друга, надзвичайно допитливу людину, що прагне робити світ навколо кращим. Схиляємо голови перед його відвагою та самопожертвою. Світла пам'ять захиснику!
Михайло Кузьмін народився 22 жовтня 1996 року в селі Рудники. Відповідальний, щирий і талановитий, він закінчив місцевий ліцей із срібною медаллю і продовжив своє навчання на кафедрі Комп'ютерних систем та мереж ЧНУ імені Юрія Федьковича. Михайло завершив навчання на бакалавраті за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія” у 2017 році та магістратуру за тією ж спеціальністю у 2019 році.
У липні 2023 року Михайло став до лав Збройних Сил України, служив у взводі зв’язку 456 Окремого піхотного батальйону 141 бригади, був навідником БПЛА. 14 вересня 2023 року, виконуючи бойове завдання, він віддав життя за свободу України.
Михайло залишив по собі світлу пам’ять як надійний друг, вірний побратим і справжній патріот. Його згадують як людину з добрим серцем і незмінною усмішкою. Пам'ятаємо Михайла як здібного студента та надійного товариша, фахівця своєї справи, щиру людину з гарною вдачею. Його подвиг – приклад мужності та самопожертви. Назавжди 28… Вічна пам’ять і слава Герою!
9 травня 2025 року у с. Рудники відбулось відкриття меморіальної дошки на честь випускника Рудниківського ліцею, Михайла Романовича Кузьміна, який героїчно загинув, захищаючи Україну від російських загарбників у російсько-українській війні.
Олег Олегович Ленюк народився у Чернівцях 06.04.1999 року. Випускник НН ІФТКН 2021 року. Навчався на кафедрі математичних проблем управління і кібернетики за магістерською програмою (бакалаврат закінчив на факультеті математики та інформатики ЧНУ) й отримав 11 січня 2022 року диплом магістра з відзнакою. Він запам’ятався викладачам кафедри та своїм одногрупникам як здібний студент, позитивна, добра та світла людина, товариський і привітний, відкритий і щирий, завжди готовий прийти на допомогу. Олег встигав поєднувати навчання, роботу та заняття на професійному рівні спортивним орієнтуванням, де здобув багато перемог і нагород (неодноразовий чемпіон України та срібний призер чемпіонату Європи з рогейну).
З перших днів війни Олег пішов добровольцем до війська, був призначений командиром 2-го артилерійського взводу 2-ї артилерійської батареї 1-го артилерійського дивізіону президентського полку, де успішно виконував бойові завдання, завдяки чому вдалось посунути ворога на схід. Загинув у запеклих боях на Харківщині 15 травня 2022 року.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно (указ Президента України №497/2022 від 13.07.2022). Був також нагороджений медаллю “На славу Чернівців” посмертно. На його честь у Чернівцях назвали вулицю (колишня Тургєнєва).
Чернівчанин Олександр Лізін народився 4 грудня 1990 року. Закінчив Чернівецьку загальноосвітню школу №15. Вступив у Чернівецький індустріальний коледж, після закінчення якого продовжив навчання на кафедрі електроніки і енергетики ЧНУ за спеціальністю «Фізична та біомедична електроніка» (випускник 2012 року). Кандидат у майстри спорту з паверліфтингу, багаторазовий учасник чемпіонатів Чернівців та Чернівецької області, призер чемпіонатів області.
Восени 2022 року Олександр добровольцем пішов захищати Україну. Мав звання сержанта та служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді (позивний Чорномор).
Загинув 10 лютого 2023 року у боях під Кремінною Луганської області. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців. У нього залишилися батьки та дружина.
За особисту мужність і героїзм, вагомий внесок у захист суверенітету й територіальної цілісності України Олександра Лізіна нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та медаллю "На славу Чернівців" (посмертно). 24 травня 2024 року у Чернівцях на фасаді будинку, де проживав Олександр, відкрили меморіальну дошку. Також його іменем названо вулицю у Чернівцях (перейменували колишню вулицю генерала Івана Черняхівського).
Сергій Мостовий у 2012 році закінчив кафедру електроніки і енергетики ЧНУ за спеціальністю «Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії».
Під час повномасштабного вторгнення, з 16.11.2022 року приєднався до лав збройних сил України та став на захист цілістності та недоторканності своєї країни. Сергій загинув внаслідок отриманих поранень в боях проти російських окупантів поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, віддавши своє життя, боронячи нашу країну і кожного з нас. Назавжди 32…
За словами побратимів Сергій був майстерним і мужнім воїном, користувався повагою та авторитетом, його енергія та завзятість заряджали та гуртували колектив, був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем, завжди намагався у всьому допомагати.
Він назавжди залишиться у пам'яті тих, хто його знав справжнім Героєм, мужнім воїном, добрим сином, чоловіком, батьком двох синів, вірним другом.
Вічна пам’ять Герою та вдячність за захист і відданість Україні!
Михайло Іванович Підлетейчук із с. Хімчин Рожнівської територіальної громади народився 24 січня 1983 року. Випускник інженерно-технічного факультету ЧНУ 2005 (?) року.
З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, у лютому 2022 року, Михайло долучився до лав ЗСУ. Був командиром третьої роти 74 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Старший лейтенант Михайло Підлетейчук пройшов славний бойовий шлях, найгарячіші точки. Був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу. Михайло з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі і українському народу. Загинув 30 жовтня 2023 року.
Михайло Вікторович Яжук народився 17.11.1994 р. у с. Новоолексіївка Сокирянського району Чернівецької області. Випускник інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 2015 року.
Про мужнього захисника згадують як про допитливого учня, старанного та розумного студента, хорошого товариша, відданого друга, цікавого однокурсника, чоловіка з активною громадською позицією, що очолював органи студентського самоврядування інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук ЧНУ імені Юрія Федьковича.
Був військовослужбовцем Національної гвардії України, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, був вірний військовій присязі та до останнього подиху вірив у перемогу. Загинув в оборонному бою внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині, під час виконання бойових завдань 10 липня 2022 року.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння Українському народові, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно (указ Президента України №695/2022 від 13.10.2022).