Олег Олегович Ленюк народився у Чернівцях 06.04.1999 року. Випускник НН ІФТКН 2021 року. Навчався на кафедрі математичних проблем управління і кібернетики за магістерською програмою (бакалаврат закінчив на факультеті математики та інформатики ЧНУ) й отримав 11 січня 2022 року диплом магістра з відзнакою. Він запам’ятався викладачам кафедри та своїм одногрупникам як здібний студент, позитивна, добра та світла людина, товариський і привітний, відкритий і щирий, завжди готовий прийти на допомогу. Олег встигав поєднувати навчання, роботу та заняття на професійному рівні спортивним орієнтуванням, де здобув багато перемог і нагород (неодноразовий чемпіон України та срібний призер чемпіонату Європи з рогейну).
З перших днів війни Олег пішов добровольцем до війська, був призначений командиром 2-го артилерійського взводу 2-ї артилерійської батареї 1-го артилерійського дивізіону президентського полку, де успішно виконував бойові завдання, завдяки чому вдалось посунути ворога на схід. Загинув у запеклих боях на Харківщині 15 травня 2022 року.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно (указ Президента України №497/2022 від 13.07.2022). Був також нагороджений медаллю “На славу Чернівців” посмертно.
Михайло Вікторович Яжук народився 17.11.1994 р. у с. Новоолексіївка Сокирянського району Чернівецької області. Випускник інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 2015 року.
Про мужнього захисника згадують як про допитливого учня, старанного та розумного студента, хорошого товариша, відданого друга, цікавого однокурсника, чоловіка з активною громадською позицією, що очолював органи студентського самоврядування інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук ЧНУ імені Юрія Федьковича.
Був військовослужбовцем Національної гвардії України, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, був вірний військовій присязі та до останнього подиху вірив у перемогу. Загинув в оборонному бою внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині, під час виконання бойових завдань 10 липня 2022 року.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння Українському народові, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно (указ Президента України №695/2022 від 13.10.2022).
Бехарський Іван Станіславович народився 11 вересня 1994 року в смт Чернівці Чернівецького району Вінницької області. Випуснкник ІФТКН 2017 року. На бакалавраті навчався за спеціальністю “Системи технічного захисту інформації, автоматизація її обробки”, у магістратурі – за спеціальністю “Кібербезпека”. Отримав диплом магістра з відзнакою.
Після закінчення університету працював на посаді головного спеціаліста відділу прикладного програмного забезпечення та програмно-технічних комплексів управління інформаційних технологій та захисту інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. У казначейській родині Іван проявив себе не лише як професіонал, а й як людина з активною громадянською позицією, готова до виконання складних завдань і допомоги колегам, щира і щедра людина, душа компанії.
Під час навчання в університеті Іван закінчив кафедру військової підготовки, здобувши військове звання офіцера запасу – молодший лейтенант. З початком повномасштабного вторгнення Іван став на захист Батьківщини. Загинув 04 вересня 2022 року у районі населеного пункту Сухий Ставок Херсонської області під час ведення бойових дій, виявивши стійкість і героїзм.
Тарас Олександрович Красовський народився у Чернівцях. У 2006 році закінчив кафедру кореляційної оптики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де здобув глибокі знання й навички зі спеціальності “Телекомунікації”. У тому ж році, він, отримавши звання молодшого лейтенанта, пройшов військову підготовку на військовій кафедрі ЧНУ, що стало початком його шляху, як захисника.
Будучи офіцером, пройшов АТО, а у момент повномасштабного вторгнення, по дзвінку став на захист Батьківщини, був готовий до найскладніших викликів. Служив у військовій частині А7013, де проявив себе як командир, здатний приймати швидкі та обдумані рішення. У складі 65-й бригади на посаді командира роти, чисельністю до 150 воїнів, виконував поставлені задачі на Запорізькому напрямку. Загинув при виконанні бойового завдання у вересні 2022 року, 2 роки та 2 місяці вважався зниклим безвісті. Поховання відбулось у Чернівцях 12 листопада 2024 року.
Зі слів побратимів, Тарас був дуже веселим чоловіком. На позиції в нього постійно грала музика, почувши яку, всі одразу розуміли, що Командир на позиції. Колеги та побратими відзначають, що Тарас був відчайдушним, але справедливим командиром, завжди вірним військовій присязі. Його відвага, розум та безмежна відданість Батьківщині стали прикладом для багатьох.
Його смерть – велика втрата для всіх, хто його знав. У воїна залишилися дружина та син, заради яких він став на захист Батьківщини, мріючи, щоби Україна була вільною та незалежною. Друзі та побратими запам'ятали Тараса як вірного друга, надзвичайно допитливу людину, що прагне робити світ навколо кращим. Схиляємо голови перед його відвагою та самопожертвою. Світла пам'ять захиснику!
Дедковський Андрій Вікторович народився 27.10.1994 у Чернівцях. Випускник 2017 року ННІФТКН Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На бакалавраті навчався за спеціальністю “Оптотехніка”, у магістратурі – за спеціальністю “Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка”.
Андрія згадують як доброго, спокійного хлопця, хорошого і вірного друга, сина, брата.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій був призваний до лав ЗСУ, мужньо боровся за нашу свободу та незалежність. Був солдатом ЗСУ військової частини А2120, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, був вірний військовій присязі та до останнього подиху вірив у перемогу. Загинув 13.03.2023 у боях на Луганщині.
Роман Любомирович Грубий народився 23.05.2000 р. у м. Чернівці. Випускник бакалаврату 2022 року інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Навчався на кафедрі комп’ютерних систем та мереж за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”, вступивши на скорочену форму після закінчення Фахового коледжу ЧНУ за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”.
У січні 2023 року Роман взяв академвідпустку та вирушив на фронт. Проходив службу як молодший сержант військової частини 2195. Під час захисту України і її територіальної цілісності в районі ведення бойових дій, 14.10.23 року.
У листопаді 2023 року Роман Грубий відзначений медаллю “На славу Чернівців” (посмертно).
Михайло Іванович Підлетейчук із с. Хімчин Рожнівської територіальної громади народився 24 січня 1983 року. Випускник інженерно-технічного факультету ЧНУ 2005 (?) року.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, у лютому 2022 року, Михайло долучився до лав ЗСУ. Був командиром третьої роти 74 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Старший лейтенант Михайло Підлетейчук пройшов славний бойовий шлях, найгарячіші точки. Був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу. Михайло з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі і українському народу. Загинув 30 жовтня 2023 року.
Досяк Андрій Дмитрович народився 25 серпня 1989 року в селі Білоберізка Івано-Франківської області. Випускник інженерно-технічного факультету ЧНУ 2011 року.
Андрія згадують як скромного, щирого, дружелюбного та доброзичливого. Мав багато друзів та користувався авторитетом. З 2008 року він постійно проживав у м. Вашківці.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій був призваний за мобілізацією Вижницьким РТЦК та СП 25.03.2023. Приєднався до лав ЗСУ, мужньо боронив нашу країну від ворога, був справжнім патріотом, надійним товаришем та побратимом. Служив заступником командира бойової машини, навідником оператора 2 механізованого відділення, 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7035. Загинув 2 грудня 2023 року під час танкового обстрілу в районі населеного пункту Богданівка Донецької області.
