ПОЛЯНСЬКИЙ  В'ячеслав Костянтинович випускник кафедри  електрофізики Чернівецького державного університету. 

В'ячеслав Костянтинович Полянський (1924-2002) працював на кафедрі оптики з моменту її відкриття у 1962 році по 1995 рік; за цей час опублікував понад 100 наукових праць. Проте головні наукові результати ним було отримано протягом вельми короткого відрізку часу – з 1965 по 1972 роки.

Основні дослідження В.К. Полянського розподіляються по чотирьох напрямках: оптика світлорозсіюючих середовищ, зокрема шорсткої поверхні, спектральні ефекти при світлорозсіянні, голографія, зокрема безопорна, кореляційна структурність поля оптичного випромінювання.

Основний внесок В.К. Полянського в оптику шорсткої поверхні, полягає в урахуванні впливу дифракції на контурах статистично розподілених мікроділянок, що складають рельєф поверхні, на поляризаційні характеристики розсіяного поверхнею поля.

Результати, отримані В.К. Полянським у галузі світлорозсіяння шорсткою поверхнею, було враховано у фундаментальному огляді й у монографіях, написаних класиками статистичної оптики і світлорозсіяння, які належать до найкращих у цій галузі оптики.

Паралельно із роботами зі світлорозсіяння, починаючи з 1966 року, В.К. Полянський розгортає дослідження у галузі голографії. Зауважимо, що, на відміну від світлорозсіяння шорсткою поверхнею, яке мало вже понад двохсотрічну історію, лазерній голографії у той час було усього 4 (!) роки.

На початку 70-х років В.К. Полянський почав досліджувати "тонку" (кореляційну) структуру та інформативний вміст поля оптичного випромінювання і голограми. Передумовою такої тематики був вагомий експериментальний досвід, накопичений В.К. Полянським у галузях світлорозсіяння і голографії, а також його унікальний методичний дар.

Загалом, успіх наукової діяльності В.К. Полянського визначався, перш за все, його фізичною інтуїцією, вмінням формулювати задачу дослідження, розв'язання якої приводило до отримання результату, специфічного саме для Чернівецької оптичної школи, одним із засновників якої він був, – до результату, який не отриманий навіть у наукових школах із потужнішим теоретичним та експериментальним потенціалом, але іншого спрямування. Саме завдяки цьому школа В'ячеслава Костянтиновича Полянського набула свого власного "обличчя".