Ніцович Марія Василівна–науковець, доцент кафедри теоретичної фізики (з 1962 до 1994 року) Фізико-математичного, а в подальшому Фізичного факультету ЧНУ. Сьогодні в переддень 93 річниці з дня народження Марії Василівни, чудового викладача, лекції з теоретичної фізики якої прослухали тисячі майбутніх фізиків, згадують її студенти, сьогодні вже відомі викладачі, науковці.З інформацією про життєвий шлях, науковий доробок Ніцович Марії Василівни можна ознайомитися на сайті Української Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=5548969

***

Після закінчення другого курсу фізико-математичного факультету Чернівецького державного університету в 1959 році студентів-фізиків розподілили по кафедрах. Я потрапив за бажанням на кафедру теоретичної фізики, якою в той час керував професор А. Г. Самойлович, а потім доцент Ніцович В. М.

Марія Василівна в той час викладала спецкурс «Класична теорія твердого тіла» студентам третього курсу, а на четвертому курсі – найскладніший для розуміння курс «Квантова механіка». Вона читала лекції дуже дохідливо, була прекрасним лектором, вміла пояснювати складний матеріал. Була доброзичливою, бо розуміла, що матеріал цього курсу є важким для розуміння і засвоєння студентами. Її добрий характер приводив до того, що вона соромилася, коли МАРІЮ не міг відповісти на поставлені питання. Студенти уважно слухали, конспектували, старанно відвідували її лекції і надалі було видно, що матеріал важкого курсу більшістю студентів засвоєно.

Марія Василівна керувала курсовими і дипломними роботами. Вона протягом 32 років роботи доцентом кафедри теоретичної фізики активно займалася науковою роботою, брала участь в наукових семінарах і наукових міжнародних конференціях.

Іван Зушман, кандидат фіз-мат наук, доцент кафедри теоретичної фізики ЧНУ ім. Юрія Федьковича.

***

Я пам'ятаю Марію Василівну Ніцович зі студентських років, коли вона нам викладала курс «Квантова механіка».

Як правило, ми дізнавалися інформацію про наших майбутніх викладачів від друзів старшокурсників, які вже прослухали відповідні курси.

Про Марію Василівну Ніцович ми вже чули,  починаючи з другого курсу. Відгуки були позитивні як про викладачку вимогливу, з високим рівнем знань і бажанням допомогти студентам. І не дивно було бачити у наших колег і друзів підручники з квантової механіки, можливо для попереднього ознайомлення з дисципліною, яку ми повинні були вчити ще через півроку, а то і рік.

Лекції з квантової механіки проводились у Великій фізичній аудиторії в корпусі номер два ЧДУ, яка, як правило, була повністю заповнена.

Під час підготовки до екзамену, ми з друзями намагались розв'язати всі запропоновані нам задачі, але одна задача залишилась не розв'язаною. І як часто буває, ця задача на екзамені дісталась мені. Мені вдалося її розв'язати, а Марія Василівна уважно вислухала моє пояснення, поставила кілька питань і сприйняла його позитивно. Екзамен проводився на кафедрі теоретичної фізики. Коли я вийшов, то в напівтемному коридорі вже була складена піраміда з портфелів і на вершині запалена свічка. В цей момент Марія Василівна виглянула з кафедри і засміялася зі студентської винахідливості.

В 50-х роках XX століття почалося інтенсивне дослідження впливу анізотропії термоелектрорушійної сили (термоерс) напівпровідникових матеріалів на ефективність прямого перетворення енергії. З цією метою була поставлена задача дослідити природу анізотропії термоерс і шляхи її збільшення.

Це задача була успішно розв'язана Марією Василівною і Володимиром Михайловичем Ніцовичами під керівництвом професора Анатолія Григоровича Самойловича.

Одним з напрямків наукових досліджень Марії Василівни було дослідження природи анізотропії термоелектрорушійної сили термоерс в напівпровідниках і вплив зовнішніх полів, включаючи поле пружної деформації на анізотропією термоерс. Варто зауважити, що ці дослідження стали класичними і не втратили свого наукового та особливо прикладного значення і в наш час.

Я знаю з приватних розмов із Самойловичем Анатолієм Григоровичем, що він високо цінував Марію Василівну, її наукові здібності та відданість роботі. Про це він часто говорив своїм аспірантам, співробітникам і студентам.

Володимир Черниш- професор, PhD, завідуючий секцією теоретичної фізики департаменту фізики, наукового факультету Університету ЕдуардоМондлане, Мапуту, Мозамбік.

***

Перше заочне знайомство з моїм майбутнім викладачем Ніцович Марією Василівною відбулося вже у вересні 1963 року, коли нас, першокурсників фізичного факультету, тимчасово поселили в гуртожитку на вулиці Поштовій в одних кімнатах зі студентами п'ятого курсу, які мали би від'їжджати на практику у різні міста України, а саме: Запоріжжя, Київ, Херсон, Маріуполь, де на той час працювали потужні заводи з виготовлення напівпровідникових матеріалів і електроніки. Не переобтяжені навчальним процесом, вони стали для нас джерелом легенд і «жахалок». Серед усього чільне місце займала квантова механіка, після успішного іспиту з якої з’являлося переконання: «Вже не виженуть!». А саме цей потоковий предмет і вела Марія Василівна.

Потім був перший курс, три роки служби в РА, і врешті на четвертому курсі на одній із перших пар у великій фізичній з'явилася ця мила, дуже симпатична, приваблива молода жінка років 30-35, яка й повідомила нам, що читатиме курс квантової механіки. Вже з перших лекцій стало зрозуміло, що ті «жахалки» були по суті спробою п'ятикурсників показати нам через які випробування вони пройшли, щоби стати такими собі напівбогами і цим возвеличитися над «жовтодзьобими». Насправді це були легенди. Чистий, приємний голос, спокійна, а при необхідності, і досить темпераментна манера вести лекцію, інтуїтивна здатність встановити де ми, слухачі, могли би відчувати труднощі і через вичерпні пояснення усувати їх, все це, і багато інших позитивних особистісних якостей Марії Василівни сприяли тому, що ми, хто з першої, а хто і з третьої спроби, таки прилучилися до однієї з найкращих теорій сучасної фізики.

Навчання під керівництвом Марії Василівни продовжувалося на четвертому і п'ятому курсах, коли вона вела для студентів кафедри теоретичної фізики дисципліни спеціалізації: лабораторія теоретичної фізики, метод вторинного квантування. Ці предмети непрості не тільки для вивчення, а і для викладання. Марія Василівна завдяки своїй майстерності, досвіду зуміла не тільки провести нас через всі труднощі, але і прищепити любов до теоретичної фізики, що надалі визначило професійну долю багатьох її учнів.

Окрім вище зазначених, Марія Василівна вела такі дисципліни як керівництво курсовими і дипломними роботами. Мені пощастило в тому, що як курсову, так і дипломну роботу я виконував саме під її керівництвом. Курсова робота стосувалася однієї з улюблених Марією Василівною тем, причетних до магнітних властивостей електронного газу в напівпровідниках. Глибокі знання, поєднані з найбільш тонкими методами квантової фізики і фізики конденсованого стану, властиві Марії Василівні, переносилися нею її курсовиками і дипломникам. Вона не тільки висвітлювала те, що потрібно робити, але й безпосередньо показувала як це робиться. На той час (1970 рік) інтенсивно досліджувалися оптичні властивості домішкових центрів у кристалах, що не в останню чергу пов'язане з лазерною тематикою.

Марія Василівна, відгукуючись на нове і перспективне, не могла стояти осторонь цієї проблематики, а тому і сама долучалася до неї, і долучала своїх дипломників. Зокрема мені дісталася тема, яка стосувалася відхилення від наближення Кондона в спектрах поглинання. Вона знайшла відображення в дипломній роботі «До теорії поглинання світла твердими розчинами». Здійснюючи наукове керівництво, Марія Василівна надзвичайно уважно ставилася до всіх як правило досить громіздких обчислень, перевіряла їх, прищеплювала своїми учням правила наукової етики. Завдяки такому підходу дипломні роботи, виконані під керівництвом Марії Василівни, доповідалися на конференціях і публікувалися у науковій періодиці.

Написане тут стосується мого бачення Марії Василівни як людини і моєї вчительки з позиції студента. Та, на той час цілком природна, дистанція між студентоми і викладачем не дає мені достатніх матеріалів, щоб написати більше ніж те, що тут запропоновано. За кожне слово відповідаю!

Володимир Бурдейний- доктор фіз-мат наук, професор кафедри фізики Вінницького національного технічного університету.

***

Про Марію Василівну залишилися найприємніші спогади. Читала вона нам курс «Квантова механіка» для всього потоку, 100 чоловік, і спецкурс «Функції Гріна» для студентів теоретиків. Загальний курс читався для студентів у всіх спеціальностей: теоретиків, фізики напівпровідників, експериментальної фізики, мікроелектроніки, рентгенометалофізики.

Попри великий набір на перший курс, конкурс був високий, бо країна потребувала фахівців кваліфікації з вищою освітою. До того ж у Чернівцях у той час будувався цілий ряд підприємств напівпровідникового спрямування, в основному, для Міністерства оборонної промисловості. Вважалося, що попасти працювати на один із заводів випускнику фізфаку було великою удачею.

Кваліфікація викладачів фізиків і математики була гарною. Та й зарплата була немалою за тогочасними мірками. Марія Василівна була якраз викладачкою дуже високого рівня. Завжди врівноважена, толерантна.

Незважаючи на високу вимогливість до студентів, стосунки були партнерські. Вона дуже переживала, якщо студент не знав: «Як ви цього не знаєте? Це ж дуже просто» – найбільш вживана її фраза.

Курси які читала нам Марія Василівна, були далеко не прості. Однак вона старалася в дохідливій формі донести  студентам матеріал. Тому ми дуже поважали її. До того ж викладачка завжди була елегантно вдягнутою, акуратною у всьому. Великі обсяги записів на дошці крейдою мали наслідком невелике забруднення одягу, що її дуже засмучувало. Марія Василівна була надзвичайно скромною, непублічною, на відміну від свого чоловіка Володимира Михайловича Ніцовича, який буквально фонтанував енергією. Однак жили вони в гармонії. Хоча це було непросто, бо Володимир Михайлович мав свою чітку позицію щодо порядку на кафедрі, факультеті, в університеті. Але він дуже любив Марію Василівну і часто жартував: «У мене є своя думка – як скаже жінка».

Марія Василівна інтенсивно працювала в науці, про що свідчать десятки публікацій в наукових журналах, виступи на конференціях. Науковим керівником її дисертаційної роботи був професор Самойлович А. Г.

Я також мав приємність працювати під керівництвом Марії Василівни при написанні дипломної роботи «До теорії поглинання і дисперсії світла розчинами». Це надихнуло мене вступити в аспірантуру, захистити кандидатську дисертацію, працювати в подальшому науковим співробітником, асистентом, доцентом, заступником декана, проректором ЧНУ. Співпраця з Марією Василівною дала мені змогу стати викладачем, читати непрості предмети, логічно викладати складний для розуміння матеріал.

Доля сім'ї Ніцовичів склалася трагічно, однак вони залишили по собі добру пам'ять в учнів і колег.

Іван Григоращук- кандидат фіз-мат наук, доцент, проректор ЧНУ імені Юрія Федьковича (2002-2012).

 ***

Мені, як і всім моїм однокурсникам, випало на долю бути студентами фізичного факультету Чернівецького державного університету у 1965-70-х роках, коли там працювали Володимир Михайлович і Марія Василівна Ніцовичі. Це були непересічні особистості й унікальні як сім'я. Володимир Михайлович – це кипучий фонтан, постійно в справах, постійно в русі, постійно в пошуку, повний ідей і креативу, але не дуже вимогливий до студентів, а Марія Василівна – завжди спокійна, тиха, врівноважена і дуже вимоглива. Він читав нам курс «Електродинаміка», а вона – «Квантова механіка», яка значно складніша за електродинаміку. Була незвично слухати з вуст такої тендітної, спокійної, навіть сором'язливої жінки такі непрості речі. На факультеті в повітрі носилася повір'я: «Якщо успішно пройшов Ніцовичів, то можеш женитися чи виходити заміж». Та це були, як кажуть «квіточки». Оскільки я спеціалізувався на кафедрі теоретичної фізики, то мав змогу і обов'язок слухати у виконанні Марії Василівни курс «Методи вторинного квантування», який був ще складніший. Вона глибоко розуміла ці методи, бо використовувала їх в роботі над кандидатською дисертацією.

На відміну від Володимира Михайловича, якому було досить на іспиті побачити, що студент орієнтується в матеріалі, Марія Василівна, спасибі їй, прискіпливо докопувалася до кожної букви у формулах, і навіть до кожного індексу. Пізніше, коли я вже працював на кафедрі викладачем, то мав можливість спостерігати їхній сімейно-професійний антагонізм. Володимир Михайлович, як і кожний завідувач кафедри, дбав про відсотки успішності, стежив щоб не було під час сесії великої заборгованості студентів. Марія Василівна ж була непохитна у своїх вимогах! Каюсь, але я в більшості випадків підтримував її.

То були незабутні часи, то були незабутні люди. Низький уклін їхній пам'яті.

Степан Мельничук - доктор фіз-мат наук, професор, ректор ЧНУ імені Юрія Федьковича в 2005-2019 роках.