Ця книжка про науку. Про складну роботу, яка, проте, часто дає прості рішення. Про велич дослідницького пошуку і щастя відкриття. Також ця книжка про людей, які науку творять. Усі вони родом із а України, усі талановиті вчені та яскраві особистості, а їхня інтелектуальна праця затребувана в усьому світі. Їхні нові відкриття приведуть нас до нових можливостей.
У книзі опубліковане інтерв’ю з Олегом В’ячеславовичем Ангельським, фрагментами якого ми вирішили поділитися з вами.
Moї батьки були педагогами, й вони зуміли привити мені любов до навчання. Також мені пощастило з учителями, які справді готували нас до інтелектуального життя. Сьогодні я розумію, що незважаючи, на те, що закінчив звичайну школу районного рівня, нас навчали як майбутніх військових, учителів, інженерів, науковців, і робили це блискуче.
Зараз я працюю в Чернівецькому національному університеті. Тому основним завданням є підготовка висококваліфікованих фахівців, які будуть гідно конкурувати і в Україні, і за кордоном. Я директор Інституту фізико-технічних та комп’ ютерних наук, який налічує 13 кафедр, тож організація – навчального процесу в моїй нинішній роботі — основна. Водночас організація наукових досліджень — також один із пріоритетів у роботі. Це і пошук засобів для підтримки наукових досліджень, і організація наукових конференцій, семінарів та диспутів. А ще – пошук і підтримка молодих талантів, організація міжнародної співпраці, стимулювання вчених, наукові результати яких публікують у престижних наукових виданнях.
Я не вірю в поняття наукової периферії. Де науковець, там і наука. Почну з прикладу нашого університету, який нині посідає третє місце в рейтингу міжнародної наукометричної бази SCOPUS серед усіх вишів України. Показники цитованості наших праць уже впритул наближаються до відповідних показників академічних інститутів.
Унікальність оптики полягає в тому, що це чи не єдиний розділ фізики й науки загалом, де можна наживо побачити передбачуваний науковий результат.
Якщо людина захоплюється наукою, то для неї важливе кожне відкриття. Скажімо, мій перший результат пов’язаний із кандидатською дисертацією. Проблема, яку я тоді розв’язував, стосувалася голографічної реєстрації об’ єктів, розташованих у тьмяному середовищі – туман, задимленість, вода. Ми отримали голографічне зображення стаціонарного сигналу, що поширювався через світлорозсіювальне середовище. Випромінювання, розсіяне рухомими частинками середовища, формувало нестаціонарний у часі сигнал, якому відповідали рухомі інтерференційні компоненти в площині голограми. Тому інформацію про розсіювальні частинки не фіксували голографічно. Якість зображення зростала, що дало можливість візуалізувати об’єкт у зображенні, відновленому голографічно. Це був знаковий результат, на який посилалися навіть за кордоном. Ще одне відкриття, яке привертає увагу науковців і промисловців світу, полягає в розробці комплексу методів із діагностики якості обробки різноманітних поверхонь. А останні мої наукові результати стосуються створення систем маніпулювання мікро- та нанооб’єктами, оптичними пінцетами, наномоторами й нанороботами.
Гадаю, мені вдалося зайняти своє місце в науці завдяки бажанню, наполегливості й вірі в те, що роблю. Звісно, було би складно без підтримки й розуміння колег та однодумців. Найголовніше – поставити для себе омріяну мету, вірити в успіх і досягати результатів, використовуючи можливі й неможливі засоби для реалізації. А досягнувши — іти вперед, постійно піднімати планку і знову рухатися вгору. Не iснує легких шляхів, завжди трапляються перешкоди, але що важчий шлях, то більше задоволення від результату.
Майбутнє оптики на найближче десятиліття буде пов’язано з впровадженням нових ідей нанооптики, сингулярної , кореляційної оптики у практику шляхом створення сучасних високоефективних мікро- й наноманіпуляторів. пінцетів, моторів, мікроскопів із надзвичайно високою роздільною здатністю, інформаційно захищених каналів зв’язку тощо. Тобто, якщо коротко, то характерною ознакою стане мініатюризація приладів і пристроїв.
Розвиток оптики ніколи не завершиться. Розвивається суспільство, природа, а отже, розвивається і Всесвіт. Людські знання, ідеї та спостереження проникають і в нано-, і в макросвіт. А для цього потрібен різноманітний інструментарій, особливо той, що пов’язаний із зоровим сприйняттям. Тому мені здається, що в розумних межах шлях оптики безмежний. А якщо взяти до уваги взаємне проникнення ідей у різні галузі знань, то оптимізму стає ще більше. Адже за оптикою — майбутнє.