випускник 2015 року інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Михайло Вікторович Яжук родом із села Новоолексіївка Сокирянського району Чернівецької області. Чоловіку було 28 років, загинув в оборонному бою внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині, під час виконання бойових завдань у липні цього 2022 року. Був військовослужбовцем Національної гвардії України, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, був вірний військовій присязі та до останнього подиху вірив у перемогу.
Про мужнього захисника згадують як про допитливого учня, старанного та розумного студента, хорошого товариша, відданого друга, цікавого однокурсника, людину з активною громадською позицією, що очолювала органи студентського самоврядування інституту фізико-технічних та комп’ютерних наук нашого університету.
“За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, бездоганне служіння Українському народові, вірність військовій присязі нагородити орденами “За мужність” ІІІ ступеня – посмертно”, – йдеться в Указі Президента України Володимира Зеленського №695/2022.
Дедковський Андрій Вікторович
(27.10.1994 – 13.03.2023 р.)
випускник 2017 року ННІФТКН
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за спеціальністю
«Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка»
Дедковський Андрій Вікторович родом із Чернівців. Після початку повномасштабного вторгнення був призваний до лав ЗСУ, мужньо боровся за нашу свободу та незалежність до останнього подиху. Загинув 13.03.2023 у боях на Луганщині. Був солдатом ЗСУ військової частини А2120, відчайдушно протистояв ворогові, чітко виконував поставлені бойові накази, був вірний військовій присязі та до останнього подиху вірив у перемогу.
Андрій був добрим, спокійним хлопцем, хорошим і вірним другом, сином, братом. Навчався у Чернівцях у школі №27, потім у фізико-математичному ліцеї №1. Після школи вирішив поглиблювати свої знання з фізики та у 2011 р. вступив до ЧНУ на спеціальність “Оптотехніка”, де і успішно отримав ступінь бакалавра у 2015 р.
Бехарський Іван Станіславович
4 вересня 2022 року, на Херсонському напрямку в боях за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і героїзм, загинув мужній воїн, справжній патріот України, люблячий син, чоловік, батько, професіонал та надійний друг Бехарський Іван Станіславович. Молодий офіцер недожив до свого дня народження 7 днів. Іванові Станіславовичу назавжди залишиться 27 років…
Народився 11 вересня 1994 року в смт Чернівці Чернівецького району Вінницької області. Після закінчення школи юнак вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Системи технічного захисту інформації, автоматизація її обробки».
Завжди і всюди Іван був кращим – у 2017 році, після завершення навчання, отримав диплом магістра з відзнакою за кваліфікацією «магістр з кібербезпеки». Під час навчання в університеті вступив на кафедру військової підготовки та після її закінчення здобув військове звання офіцера запасу – молодший лейтенант.
15 травня 2017 року блискучого перспективного фахівця за результатами проходження конкурсу було призначено на посаду головного спеціаліста відділу прикладного програмного забезпечення та програмно-технічних комплексів управління інформаційних технологій та захисту інформації Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області. У казначейській родині Іван проявив себе не лише як професіонал, а й як людина з активною громадянською позицією, готова до виконання складних завдань і допомоги колегам, щира і щедра людина, душа компанії.
Усім колективом раділи, коли Іван одружився, коли 27 січня 2022 року у них з Катрусею народився син-козак Ілля. А вже 11 квітня батька призвали на військову службу для захисту рідної України проти підступного ворога. Не натішився, недолюбив, не пожив…
Висловлюємо глибокі співчуття батькам Івана Станіславовича Бехарського – Станіславу Адольфовичу та Ларисі Іванівні, дружині – Катерині Олегівні, маленькому синочку – Іллі Івановичу, усім рідним та друзям Героя. Спочивай з Богом. Вічна слава тобі, Герою…
Роман Любомирович Грубий
(23.05.2000 – 14.10.2023 р.)
Випускник бакалаврату 2022 року інститутуфізико-технічних та комп’ютерних наукЧернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Під час захисту України і її територіальної цілісності в районі ведення бойових дій, 14.10.23 року, загинув випускник ЧНУ Грубий Роман Любомирович. Роман народився у 2000 році. У 2020 р. отримав диплом “молодшого спеціаліста” Фахового коледжу ЧНУ за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”. Далі продовжував своє навчання на кафедрі Комп’ютерних систем та мереж за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія” у навчально-науковому інституті фізико-технічних та комп’ютерних наук. У 2022 році завершив навчання у бакалавраті та вступив до магістратури. У січні 2023 року він взяв академвідпустку та вирушив на фронт. Проходив службу як молодший сержант військової частини 2195.
Схиляємо голови у скорботі, віддаючи шану нашому загиблому Героєві…
Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті рідних, близьких, усіх, хто знав його та любив…
Вічна слава і світла пам’ять…
Михайло Підлетейчук
На війні обірвалося життя воїна командира роти Михайла Підлетейчука із с. Хімчин Рожнівської територіальної громади. Михайло Підлетейчук народився 24 січня 1983 року. Закінчив інженерно-технічний факультет ЧНУ.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, у лютому 2022 року, він долучився до лав ЗСУ. Був командиром третьої роти 74 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. “Михайло Підлетейчук пройшов славний бойовий шлях, найгарячіші точки. Загинув 30 жовтня 2023 року”, — сказала про полеглого волонтерка Тетяна Костенюк. У полеглого військовослужбовця залишилися мама, дружина і три сини.
“Михайло був непростий чоловік — він умів відстояти себе. Умів відстояти інших — він був тим, хто залишається у пам’яті”, — розповів на церемонії прощання із загиблим бійцем настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці села Старий Косів Іван Близнюк.
Досяк Андрій Дмитрович
народився 25 серпня 1989 року в селі Білоберізка. В сім’ї Досяка Дмитра та Досяк Василини. У 1995 році прийшов до першого класу Білоберізької ЗОШ. У школі був скромним , щирим , дружелюбним та доброзичливим. Мав багато друзів та користувався авторитетом в школі.
У 2006 році закінчив Білоберізьку ЗОШ і вступив до Чернівецького університету ім.Ю.Федьковича на ” Інженерно – технічний факультет”, який закінчив у 2011 році. У 2008 році переїхав жити до м. Вашківці. Загинув 2 грудня 2023 року під час танкового обстрілу в районі населеного пункту Богданівка Донецької області.
Андрій Досяк загинув смертю Героя , заплатив найдорожчу ціну за незалежність України – віддав власне життя. Гірко й боляче усвідомлювати , що кращі сини України йдуть у небесне військо. Такою високою і страшною є ціна нашої свободи.
Ленюк Олег Олегович
Народився 6 квітня 1999 року в
сім’ї спортсмена та з дитинства захоплювався спортивним орієнтуванням. До
восьми років він сам долав дистанції, а п’ятнадцять років зміг виграти
чемпіонат області серед дорослих.
15 травня 2022 року, на 81-й день війни з росією,
у боях під Харковом героїчно загинув
випускник навчально-наукового інституту фізико-технічних та комп’ютерних
наук, Олег Олегович Ленюк. Олег навчався на кафедрі МПУіК НН ІФТКН за
магістерською програмою й отримав 11 січня 2022 року диплом магістра з
відзнакою. Він запам’ятався викладачам кафедри та своїм одногрупникам як
здібний студент, позитивна, добра та світла людина, товариський і привітний,
відкритий і щирий, завжди готовий прийти на допомогу. Олег встигав поєднувати
навчання, роботу та заняття на професійному рівні спортивним орієнтуванням, де
здобув багато перемог і нагород (неодноразовий чемпіон України та срібний
призер чемпіонату Європи з рогейну).
Не вистачить жодних слів, щоби висловити біль
від почуття втрати такого молодого, талановитого та відважного хлопця, який, не
вагаючись, прийняв рішення стати на захист Батьківщини і зробив все можливе і
неможливе, щоб виконати поставлену задачу.
Колектив кафедри МПУіК та одногрупники Олега
висловлюють щирі співчуття батькам та рідним нашого Героя з приводу його
загибелі… Доземний уклін батькам за такого Сина. Герої не вмирають! Вічна Слава
та вічна Пам’ять!
