Ми на порозі серйозних наукометричних змін у житті закладів Вищої освіти (ЗВО) України.
Справа в тому, що в основу оцінки діяльності ЗВО України, окремих підрозділів університету, все частіше закладаються цифрові показники при розгляді наукової, науково-технічної, навчальної та навчально-методичної роботи. Причому, цифрові критерії вже покладені в основу формульної системи додаткового фінансування університетів (дофінансування ЗВО) з боку Міністерства освіти і науки України.
Тому, розуміння суті, методики формування, оцінки метрологічних критеріїв, як наукових так і освітянських, дозволить передбачати, корегувати, планувати відповідні заходи по досягненню бажаних високих результатів у роботі університету, інститутів, факультетів, кафедр.
Слід також зазначити, що відповідні оцінювання проводяться шляхом використання різних відкритих баз даних: Scholar Google, Scopus, Web of Science, PubMed, Publons, LinkedIn, Research Gate та інших, шляхом аналізу профілів викладачів та співробітників університету в цих базах.
На сьогодні одним із найбільш поширених наукометричних критеріїв є індекс Гірша, який вказує на кількість статей, що має число цитувань, яке відповідає цій кількості публікацій. Саме індекс Гірша визначає рейтинг як персонально кожного науковця(викладача), так і закладу вищої освіти.
Причому, при визначенні ТОП-200 ЗВО України індекс Гірша використовується двічі: при аналізі бази даних наукових публікацій в Scopus та при аналізі бази бібліометричних даних Scholar Google.
Не дивлячись на поширеність цього індексу при оцінюванні науко- та бібліометричних показників нині запропоновано в якості додаткових, а може й альтернативних параметрів використання інших індексів, які відображають наукометричну інформацію більш адекватно. Про це свідчать публікації вчених, що займаються проблемами наукометрії, особливо за останніх два роки https://journals.plos.org/plosbiology/article?id=10.1371/journal.pbio.3000384.
Мабуть, слід очікувати, що найближчим часом науковий світ перейде до дещо інших систем наукометрії. Зокрема, сьогодні ми вже спостерігаємо перехід від Web of Science до системи Publons, в рамках якої для оцінки рівня наукової діяльності вчених, викладачів пропонується враховувати не тільки кількість публікацій в престижних журналах і рівень цитованості цих робіт, але й активність науковців в проведенні рецензувань статей у високорейтингових журналах, видавничу діяльність, спрямовану на популяризацію відповідної галузі знань шляхом написання та видання монографій, роботу в якості редакторів того чи іншого журналу. Враховується навіть ступінь відкритості (доступності) вченого, що проявляється в готовності до публічних дискусій в рамках наукових, фахових мереж, в готовності до обміну інформацією, публікаціями і навіть лекціями та виступами. Оцінюється науково-організаторська компонента як ступінь готовності до проведення наукових конференцій, симпозіумів, семінарів.
Але повернемось до проблеми, пов’язаної з використанням індексу Гірша та можливістю вдосконалення цього критерію шляхом врахування дії різноманітних факторів на оптимізацію (об’єктивізацію) його значення для авторів наукових праць.
Колективом дослідників в галузі наукометрії з наукометричних центрів США та Європи запропонована та випробувана нова методика розрахунку стандартизованих показників цитування наукових праць, яка адаптована практично для всіх наукових напрямків, як фізико-математичного, природничого, так і соціо-гуманітарного профілю, шляхом нормування відповідного показника, тобто індексу цитування, на максимальний у даній галузі. В основу цих розрахунків покладена база даних Scopus.
Для побудови рейтингу береться до уваги:
- загальна кількість цитувань автора;
- індекс Гірша автора;
- доля вкладу автора в роботи з великою кількістю співавторів;
- кількість цитувань статей, у яких автор один;
- кількість цитувань статей, у яких автор є першим в авторському колективі;
- кількість цитувань статей, в залежності від позиції автора в списку співавторів.
При побудові рейтингу науковців у рамках даного підходу враховується також щільність цитувань наукових робіт того чи іншого наукового напрямку досліджень.
Останнім часом все більше уваги приділяють саме побудові нових варіантів наукових рейтингів, оскільки для традиційних (вже використовуваних) характерні певні недоліки. Зокрема, не враховується кількість авторів статті та порядковий номер науковця в загальному переліку авторів. Тому, ще у 2005 році, Гірш запропонував «нормалізувати» введений ним індекс Гірша h, домножаючи його значення на коефіцієнт, який дозволяє відобразити (врахувати) середню кількість авторів. Ця ідея частково була використана бразильським вченим Batista et al у 2006 році і полягала у діленні індексу Гірша h на середнє число авторів у ключовому наборі статей (h-core), який визначає (задає) цей індекс. Таким чином вводиться так званий індекс H, якому також притаманні певні недоліки. Один з них полягає в тому, що цей новий індекс H може суттєво змінитися для кожного із співавторів, коли стаття зі значною кількістю авторів піднімається в рейтингу в рамках зростаючого ключового набору статей h-core, за рахунок збільшення числа цитувань.
Одним із способів подолання такої незручності є використання дробового підрахунку цитувань, що полягає в поділі числа цитувань конкретної роботи на число співавторів a(r). Розраховують індекс Гірша G як кількість статей, для яких індекс дорівнює G. Але побудова такого індексу вимагає перегрупування статей, відповідно до нового рангу. Більше того таке перегрупування може привести до неочікуваного ефекту: цитовані статті не будуть давати внеску в індекс, оскільки стаття містить значну кількість авторів і випадає з ядра ключових праць завдяки перегрупуванню.
Тому Michael Schreiber у 2008 році запропонував інший спосіб дробового підрахунку цитувань, що враховує і мультиавторність роботи і не вибиває статтю з ядра, пов’язаного із індексом Гірша, а також дозволяє врахувати більшу кількістю робіт, ніж ту, що обмежена ядром.
Зрозуміло, що введений таким чином індекс Гірша (h(m)-index) буде дещо меншим, ніж класичний. Згідно з цим підходом, вводиться ефективний рейтинг статті як величина, обернена до кількості співавторів роботи (1/a(r)) , r– порядок статті в загальному переліку, починаючи з найбільш цитованої роботи. Ефективний рейтинг найбільш цитованої роботи – 1/a(1). З нього починається перерахунок ефективних рейтингів всіх наступних робіт. Ефективний рейтинг кожної наступної роботи визначається як сума попереднього значення ефективного рейтингу та значення 1/a(r) для даної роботи. Величина ефективного рейтингу не повинна перевищувати загального числа цитувань даної роботи. Це число цитувань і задає модифікований індекс h(m)-index Гірша.
Не менш важливим у формуванні рейтингу науковця є визначення його особистого внеску в підготовці даної роботи, що відображається порядковим номером в переліку авторів відповідної статті. З цією метою вводиться деякий інтегральний коефіцієнт [c(p)] як добуток кількості посилань (c) на ваговий множник р, що враховує позицію автора в загальному переліку авторів. Далі всі статті даного автора перерозподіляються в загальному рейтингу відповідно до розрахованого коефіцієнту. Таким чином отримується ранг статті (r). Це дозволяє визначити статтю, для якої значення [c(p)] буде не меншим за її ранг. Модифікований індекс Гірша в даному підході буде визначатися цим рангом статті.
Важливим в досягненні нашим університетом високих рейтингових показників представляється популяризація ідеї використання видавничих платформ Міжнародних наукових професійних товариств відповідного рівня.
Переваги:
- як правило, всі ці збірники праць апріорі вже входять до науково-метричних баз Scopus (https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=7005472269), Web of Science, Publons і т.п.;
- як правило, ці видання знаходяться у вільному доступі, відповідно, ефективно системно популяризуються у науковому світі;
- прикладом ефективного використання таких можливостей може слугувати видавнича платформа Міжнародного товариства оптики і фотоніки (США), яка використовується для видання наукових праць Міжнародної конференції «Кореляційна оптика», що дало нам, університету – 841 публікацію в наукометричній базі Scopus із близько 3750 усіх публікацій нашого університету у цій базі, починаючи із 60-х років минулого століття;
- перша спроба використання видавничої бази Frontiers in Physics виявилась також вдалою (https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fphy.2020.00114/full, https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fphy.2020.00159/full). За три місяці після опублікування, наші 2 статті прочитали відповідно 1275 і 981 науковців світу. При такій формі популяризації результатів наукових досліджень шанси на високі показники цитування робіт стають суттєво вищими. При цьому ми маємо можливість аналізувати демографію переглядів наукових статей в світі, розподіл щільності переглядів не тільки по країнах, але й містах.
- Також випробувана ефективність використання ще однієї платформи Intech open (http://www.intechopen.com/books/modern-metrology-concerns), де була опублікована глава в колективній монографії з проблем метрології, яка набрала за 6 років – 2639 скачувань, що свідчить про доцільність використання такого підходу для популяризації наукових результатів.